Архітектурні споруди та скульптури Дендропарку Олександрії - колонада "Ехо"

Колонада "Ехо"

Камьяні східці, обсажені вічно зеленим самшитам, ведуть до великого партеру перед Колонадою "Ехо".

Колонада " Ехо" побудована в на початку XIX.Колонада за своею структурою нагадує амфітеатр. Найбільш цікавою особливіслю колонади еє оригінальна акустика, завдяки якій ця архітектурна споруда і одержала назву "Ехо". І дійсно, слово, сказане тихо, навіть пошепки, в одному кінці споруди, передаеться з такою ж силою в протилежний бік, а сказане голосно, лунко відбиваючись, повертаеться назад

Архітектурні споруди та скульптури Дендропарку Олександрії - Джерело "Лев"

Джерело "Лев"

На території парку є багато місць де на поверхню пробиваються джерела з кришталево-чистою водою. Найбільшолаштоване і відоме джерело носить назву «Лев». Назву воно отримало завдяки скульптурі, що знаходиться поруч і ніби охороняє джерело. По одну сторону балки прокладено пішохідні доріжки з дикого каменю, змуровано підпорні стінки. Самі схили вкриті багатовіковими деревами. Вода в джерелі насичена радоном, лікувальні властивості якого відомі. Температура води постійна і не залежить від пори року — +9 °C. Недалеко від нього з-під землі б'є джерело, яке охороняє скульптура за розміром меншого лева

Архітектурні споруди та скульптури Дендропарку Олександрії - Руїни

Руїни

Однією з найоригінальніших архітектурних споруд парку є «Руїни», побудовані в кінці 18 століття. Своїм виглядом вони нагадують старовинний зруйнований замок. Основна мета споруди — створити ілюзію зруйнованих часом будівель. Крім естетичного призначення, «Руїни» виконують практичну роль підпірної стіни. Будівля складається з двох ярусів. Нижній ярус знаходиться наполовину в землі, другий, у вигляді високої будівлі без даху, знаходиться на дамбі. З під «Руїн» б'є потужній водоспад. Посередині спорудили розташований оглядовий майданчик, з якого відкривається краєвид на річку Рось. Сьогодні до цього архітектурного ансамблю належить острівець з фонтаном і місточок через вузьку протоку, яка впадає в Рось. Подібної архітектурної споруди в інших парках України немає.

Архітектурні споруди та скульптури Дендропарку Олександрії - Паліева гора

Палієва гора

В західній частині парку знаходиться найвища Палієва гора. Крутий, кам'яний схил цієї гори сягає у висоту 27 метрів. На початку 18 століття тут тривалий час (1702—1704 рр.) знаходився з табором один із загонів козацького ватажка Семена Палія. В глибині Палієвої гори і досі видно рештки земляних укріплень козаків. У 1980 році на честь тих давніх подій, на горі був встановлений пам'ятник. Це кам'яна вежа з барельєфом козацьких голів та сценами з бойового життя козаків. Біля вежі знаходиться чавунна гармата з ядрами. З цього місця відкривається мальовничий краєвид на річку Рось. Відомі свідчення сучасників про те, що Палієва гора має розгалужену систему підземних ходів, один з яких колись виходив до річки Рось.

Сучасна Біла Церква

Довгий час Біла Церква була звичайним провінційним містечком, аж доки в 1972 році тут не побудували промисловий гігант «Білоцерківшину». Саме тоді в місті почали рости промислові підприємства — воно перетворилося на значний індустріальний центр, один з найпотужніших вузлів хімічної промисловості України. В 70-х роках бурхливо почало зростати населення міста — за два десятиліття воно збільшилось майже на сто тисяч

На сході міста розкинувся величезний промисловий вузол. Крім «Росави» тут розташовані заводи гумотехнічних та азбестотехнічних виробів, механічний, шинний № 2, Білоцерківська ТЕЦ та інші підприємства. Більша частина працездатного населення Білої Церкви працює саме тут.

Центр міста сформувався давно. Тут розташовано найвизначніші пам'ятки: Преображенський собор, Микільську церкву, костьол св.Іоана Хрестителя, торгові ряди, або БРУМ. Але центр життя Білої Церкви розміщується не в історичному центрі, а кілометрів на п'ять східніше нього. Це найбільший житловий масив міста, який населення називає масивом Леваневського, в честь однієї з перших його вулиць. За площею він займає близько восьмої частини міста, але тут проживає понад третина його населення.

Історія створення Білої Церкви

Я обрала тему створення проекту "Моє місто".
В Білій Церкві багато історичних пам'яток архітектури!
Наше місто засноване на місці Юр’єва!
Місто засноване 1032 року київським князем Ярославом Мудрим. На час заснування називалося Юр’єв (Гюргевъ) згідно з християнським іменем Ярослава Мудрого —Юрій (Георгій).
Початок ХІ століття позначився безнастанними набігами печенігів на південні окраїни Київської держави. В результаті кордони Русі були відсунуті на північ — до берегів Стугни. В 1017 році київський князь Ярослав Мудрий завдав поразки печенігам і відтіснив їх на південь. Для зміцнення південних рубежів держави вздовж Росі у 1032 році було розпочато будівництво оборонної лінії — системи сторожових фортець, сполучених між собою величезними насипами та ровами.
Саме у 1032 році з'явились Корсунь, Богуслав, Стеблів, Володарка (літописний Володарев) та інші населені пункти Поросся. І саме у той рік на скелястому лівому березі Росі з'явився військово-феодальний замок, що отримав назву Юр’єв (на честь християнського імені Ярослава Мудрого — Юрій). Замок згодом «обріс» містечком, яке в кінці ХІ століття стало кафедральним центром Пороської єпархії.
Серцем міста була гора з розміщеним на ній замком. Також на горі стояв білокам'яний собор — обов'язковий атрибут єпархіального центру.

Тема: Моє місто

Метою нашої команди,є дослідити памятки Білої Церкви,розповісти про найцікавіші місця.
Що мене втішило найбільше - це наявність в Білій Церкві білої церкви. Навіть кількох.Біла церква - костел святого Іоанна Хрестителя, споруджений на Замковій горі на гроші останніх власників міста Браницьких в 1812 році.
Білу Церкву заснував особисто великий українець Ярослав Мудрий в 1032 році.
Преображениський собор, збудований в 1833-1839 роках на місці. напівзруйнованої (зараз відновленої поруч) Микільської церкви. Її ж заклав особисто Іван Мазепа, котрий уподобав Білу Церкву в розквіті своєї могутності. Мазепа народився неподалік, в родовому помісті - селі Мазепинці - і вважав цей край своєю батьківщиною. В цих краях Мазепа нажив свої статки і десь тут, кажуть, знайшли скарбницю гетьмана.
В середині XVII століття Біла Церква була вже досить значним містом: центром староства та полку, мала понад 1000 дворів.
За взірцем європейських столичних парків Олександра Браницька на ділянці віковічної діброви в урочищі Гайок розпочинає створення парку. Без зайвої скромності парк вона називає на свою честь - “Олександрія”.
Автором генерального плану забудови парку став французький архітектор Мюффо. Одночасно зі створенням паркових насаджень почалося будівництво резиденції та інших архітектурних влаштувань. Перші роботи розпочалися в 1793 році. Багато рослин для парку завозили з Польщі, інших країн Європи і світу. Паралельно розпочалась робота по будівництву літньої резиденції графів Браницьких. «Аустерія» спочатку була лише літньою резиденцією, а пізніше стала і зимовою. Поруч з нею було розташовано комплекс павільйонів, в тому числі Монарший павільон, Бальна Зала та інші.
В середині ХІХ століття парк «Олександрія» набув неабиякої слави. Його відвідували відомі люди того часу: Г.П.Державін, О. С.Пушкін, Т.Г.Шевченко. Неодноразово тут бували декабристи (члени Південного товариства): Бестужев-Рюмін, Муравйов-Апостол, Пестель та ін., відомі польські поети та художники.
Під час громадянської війни 1918—1921 років парк зазнав величезних втрат. Більшість архітектурних споруд була повністю або частково зруйнована. З “Олександрії” вивезли велику кількість цінних мармурових та бронзових скульптур, значні збитки були завдані і парковим насадженням. З 1921 року “Олександрія” стає основною базою його навчально-дослідного господарства. У 1922 році рішенням Київського губернського комітету парк “Олександрія” був проголошений заповідником і до 1946 року входив до складу сільськогосподарського технікуму, а згодом інституту.
Влітку 2007 року дендропарк “Олександрія” безуспішно номінується на конкурсі "Сім чудес України".