Тема: Моє місто

Метою нашої команди,є дослідити памятки Білої Церкви,розповісти про найцікавіші місця.
Що мене втішило найбільше - це наявність в Білій Церкві білої церкви. Навіть кількох.Біла церква - костел святого Іоанна Хрестителя, споруджений на Замковій горі на гроші останніх власників міста Браницьких в 1812 році.
Білу Церкву заснував особисто великий українець Ярослав Мудрий в 1032 році.
Преображениський собор, збудований в 1833-1839 роках на місці. напівзруйнованої (зараз відновленої поруч) Микільської церкви. Її ж заклав особисто Іван Мазепа, котрий уподобав Білу Церкву в розквіті своєї могутності. Мазепа народився неподалік, в родовому помісті - селі Мазепинці - і вважав цей край своєю батьківщиною. В цих краях Мазепа нажив свої статки і десь тут, кажуть, знайшли скарбницю гетьмана.
В середині XVII століття Біла Церква була вже досить значним містом: центром староства та полку, мала понад 1000 дворів.
За взірцем європейських столичних парків Олександра Браницька на ділянці віковічної діброви в урочищі Гайок розпочинає створення парку. Без зайвої скромності парк вона називає на свою честь - “Олександрія”.
Автором генерального плану забудови парку став французький архітектор Мюффо. Одночасно зі створенням паркових насаджень почалося будівництво резиденції та інших архітектурних влаштувань. Перші роботи розпочалися в 1793 році. Багато рослин для парку завозили з Польщі, інших країн Європи і світу. Паралельно розпочалась робота по будівництву літньої резиденції графів Браницьких. «Аустерія» спочатку була лише літньою резиденцією, а пізніше стала і зимовою. Поруч з нею було розташовано комплекс павільйонів, в тому числі Монарший павільон, Бальна Зала та інші.
В середині ХІХ століття парк «Олександрія» набув неабиякої слави. Його відвідували відомі люди того часу: Г.П.Державін, О. С.Пушкін, Т.Г.Шевченко. Неодноразово тут бували декабристи (члени Південного товариства): Бестужев-Рюмін, Муравйов-Апостол, Пестель та ін., відомі польські поети та художники.
Під час громадянської війни 1918—1921 років парк зазнав величезних втрат. Більшість архітектурних споруд була повністю або частково зруйнована. З “Олександрії” вивезли велику кількість цінних мармурових та бронзових скульптур, значні збитки були завдані і парковим насадженням. З 1921 року “Олександрія” стає основною базою його навчально-дослідного господарства. У 1922 році рішенням Київського губернського комітету парк “Олександрія” був проголошений заповідником і до 1946 року входив до складу сільськогосподарського технікуму, а згодом інституту.
Влітку 2007 року дендропарк “Олександрія” безуспішно номінується на конкурсі "Сім чудес України".